З 1959 по 1991 рік, тобто за останні 33 роки існування Радянської України, її населення збільшилось з 41 млн. 869 тис. до 52 млн. 057 тис., тобто на

Але починаючи з 1993 року, за 15 років капіталістичної доби своєї історії, кількість українського народу стала стрімко скорочуватись. На 1 вересня 2008 р. в Україні мешкало лише 46 млн. 201 тис. осіб (з яких, за оцінками, близько семи мільйонів розкидані по світу в пошуках достатнього заробітку). Тобто нас стало менше на

в тому числі, понад МІЛЬЙОН українців за цей час загинуло від нещасних випадків, вбивств, самогубств та отруєнь алкоголем.

Українська нація ВИМИРАЄ. Тривалість життя істотно скоротилася.
Це є істинна правда.

Способів подолання такої тенденції майже ніхто з фахівців не бачить або боїться прилюдно сказати.

Стрімке вимирання нашої нації, яке «впевнено» продовжується, кваліфікується багатьма провідними вченими як національна

Додаткова інформація для роздумів.
Населення Сумщини скоротилося за роки української, як то кажуть, незалежності з 1 млн 430 тис до 1 млн 189 тис.осіб, тобто на 241 тисячу або майже на 17 %!!!
(Для порівняння – за роки Великої Вітчизняної війни загинуло 110 тисяч мешканців Сумщини). Населення міста Суми скоротилось за цей період майже на 30 тисяч осіб!!!

Чому, на ваш погляд, у повоєнну радянську добу української історії кількість нашого народу постійно зростала, тривалість життя також зростала, а в «незалежні та самостійні» часи ми стабільно та стрімко вимираємо, особливо у працездатному віці?

1.Відповідь. В природному скороченні чисельності українців немає нічого поганого, бо «меньше народа – больше кислорода», і кожному з живих дістанеться більша частка суспільного «пирога».

2.Відповідь. Що тут багато думати? Головна причина проблеми – бідність, злиденне існування більшості людей, яке виникло в результаті заміни у 1991 році солідарного життєустрою на конкурентний.

3.Відповідь. Причина демографічної кризи – втрата суспільством життєвих орієнтирів. На жаль, мало хто з «маленьких» соціально пасивних українців помічає залежність кількості народжувань, смертей та тривалості життя людей від морально- психологічної атмосфери в суспільстві, яка, в свою чергу, в значній мірі залежить від пануючої шкали цінностей. Вирішення проблеми - у поверненні до колишнього, солідарного принципу життя, який в ідеалі передбачає співробітництво, оброзичливість, взаємодопомогу між людьми, турботу про людину-трудівника. Зрозуміло, що треба врахувати допущені в радянську добу помилки.

4.Відповідь. Між «демографією» та способом життєустрою немає ніякого зв’язку. Може, причина високої надсмертності населення в іншому - наприклад, в незадовільній екології, в тих добавках, які містяться в усіляких «Пепсі», іноземній жуйці…

5.Відповідь. Не вірю. Нікому і ніяким цифрам не вірю. І взагалі, це опитування – якісь дурниці.

Чому, на ваш погляд, ні один з провідних українських політиків останнього часу (Кравчук, Кучма, Ющенко, Тимошенко, Янукович та ін.) у своїх виступах та практичній діяльності майже не торкається величезної біди своєї нації – демографічної катастрофи? (Виняток – керівник фракції КПУ Симоненко. Ця фракція, долаючи опір багатьох політиків-депутатів, ініціювала таки 21 травня 2003 року у Верховній Ралі спеціальні парламентські слухання з проблеми демографічної кризи).

1.Відповідь. Керівники України не вважають, що демографічна проблема настільки серйозна серед інших проблем, щоб про неї часто говорити.

2.Відповідь. Керівники України знають про цю проблему, але бояться про неї говорити, бо не мають відповіді, як її вирішити.

3.Відповідь. Керівники України не вважають за необхідне загострювати увагу населення на демографічній кризі швидше за все тому, що переважну більшість українців, у тому числі і інтелігенцію, ця проблема не цікавить.

4.Відповідь. Керівники України знають причини демографічної кризи, але або мовчать, або брешуть. Бо якщо народ узнає правду, то владі - і колишній, і сучасній, як то кажуть, не минеться.